Соціальний педагог
Перелік документів для постанови на облік сімей пільгових категорій:
- Ксерокопія паспорту одного з батьків (2 шт.)
- Ксерокопія індифікаційного коду одного з батьків (2 шт.)
- Ксерокопія свідоцтва про народження усіх дітей (у 2-х екземплярах)
- Ксерокопія коду усіх дітей (у 2-х екземплярах)
- Довідка/рішення/посвідчення, що підтверджує статус (2 шт.)
Усі документі надаються на окремих аркушах з чітким друком тексту. Неякісно надруковані документі не приймаються!
ПАМ`ЯТКА
«ЗАХИСТ ПРАВ ДІТЕЙ!»
Конвенція ООН про права дитини. Передусім, Конвенція — це угода.
Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався більше десяти років. Конвенція ООН про права дитини - це угода між країнами. В ній записано, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Конвенція була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу.
Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства.
Права дитини в Україні
Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивільного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими законами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї». Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.
Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них ти знайдеш 40 прав, які має дитина. Нижче наведені тільки ті статті Конвенції, які стосуються твоїх прав. Всі права можуть бути класифіковані за певними принципами.
Спробуймо класифікувати права:
Всі діти мають право на життя
Всі діти мають право на піклування і турботу
Всі діти рівні у своїх правах
Права «піклуйтеся-про-мене»
Ти маєш право на достатнє та здорове харчування
Ти маєш право на освіту
Ти маєш право на медичну допомогу
Ти маєш право на розваги
Права «не знущайтеся наді мною»
Ти маєш право на захист від економічної експлуатації та примусової праці
Ти маєш право на захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для твого здоров’я
Ти маєш право не бути жертвою війни
Ти маєш право на захист від сексуальної експлуатації
Права «я маю власну думку»
Ти маєш право виражати свої погляди
Ти маєш право сповідувати свою власну релігію
Ти маєш право об'єднуватися з іншими
Ти маєш право на інформацію
Права «спеціальних потреб»: життя деяких дітей є важчим, ніж у їхніх однолітків. Тому такі діти потребують спеціальної уваги і піклування
Діти-інваліди
Діти, позбавлені батьківського піклування
Діти-біженці
Діти у конфлікті з законом
Неадаптована (дезадаптована) поведінка буває двох типів.
1. Поведінка агресивного типу – атака на перепони або бар’єри. Проте при усвідомленніможливоїабоявної небезпеки агресія може бути направлена на будь-який випадковий об’єкт, на сторонніх людей, що не причетні доїїпричин, тобтоне насправжніоб'єктиабоперешкоди,анаїхвипадковізамінники. Вона проявляється у грубості, різких спалахів гніву знікчемних приводівабо зовсімбезвидимихпричин,у невдоволенніусім,щовідбувається,особливовимогами, що пред'являютьсядоагресивної особистості.
2. Втеча від ситуації -відхідлюдинивсвоїпереживання, звернення усієї своєї енергії на генерацію власних негативних станів, самокопирсання, самозвинувачення тощо. Виникають тривожно-депресивні симптоми. Людина починає бачити у самій собі джерело усіх негараздів і проникається почуттям повної безвиході, оскільки вплинутинасередовищеіситуаціювважаєсебе нездатною.
Як правило, роботу з неадаптованими в соціумі підлітками проводить соціальний педагог. Соціальний педагог частіше усього має справу зі шкільною дезаптацією, яка є наслідком педагогічної і соціальної занедбаності. Шкільна дезаптація – невідповідність соціопсихологічного і психофізіолочного статусу дитини вимогам шкільного навчання, засвоєння яких стає складним або зовсім неможливим.
Як наслідок з'являються «педагогічно запущені» неповнолітні, невстигаючі і схильні до конфліктів. Як правило, різні вчинки і асоціальні прояви у них пояснюються не незнанням, нерозумінням або неприйняттям загальноприйнятих моральних і правових норм, а нездатністю стримувати свої афективні спалахи або протистояти впливу оточуючих (афективний і вольовий рівні). Педагогічно запущені неповнолітні при відповідній психолого-педагогічної підтримки можуть бути реабілітовані в умовах шкільного навчально-виховного процесу. Ключовими факторами реабілітації повинні стати довіра, опора на корисні інтереси, пов'язані не стільки з навчальною діяльністю, скільки з майбутніми професійними планами і намірами, а також перебудова на більш емоційно теплі стосунки з вчителями і однокласниками.
Соціальна дезадаптація - більш високий ступінь дезадаптації, що характеризується асоціальними проявами (лихослів'я, куріння, зухвалі витівки) і відчуженням від основних інститутів соціалізації - сім'ї і школи. Відчуження соціально запущених неповнолітніх від родини і школи призводить до ускладнень у професійному самовизначенні, помітно знижує засвоєння ціннісно-нормативних уявлень, норм моралі і права, здатність оцінювати себе та інших з цих позицій, керуватися ними у своїй поведінці. Такі підлітки потребують більш серйозної соціально-педагогічної та соціально-психологічної допомоги.
Основними напрямками профілактики неадаптованої поведінки в діяльності соціального педагога є:
- рання діагностика дітей «групи ризику». Виділяють наступні групи дітей, мають підвищений ризик розвитку дезадаптивних форм порушення поведінки: діти, що перебувають на вихованні в сім'ях з різним рівнем соціальної дезадаптації; діти з високою спадковою обтяженістю психічними та психосоматичними захворюваннями; діти з гіпердинамічним синдромом; діти, що перебувають в умовах депривації; діти, що перебувають під гіперопікою з боку батьків, близьких, вихователів;
- консультаційно-роз'яснювальна робота з батьками, педагогами;
- мобілізація виховного потенціалу середовища, робота з контактними групами неповнолітнього, в тому числі родиною;
- організація корекційно-реабілітаційної діяльності в залежності від рівня дезадаптації, залучення необхідних фахівців, звернення до допомоги спеціалізованих установ, центрів, служб;
- патронаж неадаптованих неповнолітніх;
- розробка і реалізація цільових програм і технологій, спрямованих на профілактику та корекцію порушень поведінки.
Профілактика неадаптованої поведінки може бути напрямком діяльності соціального педагога по подоланню педагогічної занедбаності учнів. Існують декілька етапів реалізації даного напрямку.
1.1. Соціальний педагог допомагає учителям усвідомити необхідність особистої участі у роботі з неадаптованими дітьми і психологічно готуватися до неї.
1.2. Організується система зв’язків з різноманітними організаціями і установами, які залучають до вирішення цієї проблеми. При цьому враховуються їх можливості і інтереси.
1.3. Ще один напрямок діяльності соціального педагога – вивчення і усвідомлення причин занедбаності, з цією метою аналізуються особливості характеристики учня, його життя, виниклої ситуації, форм поведінки, взаємовідносини з оточуючими. Соціальний педагог шукає шляхи нейтралізації причин неблагополуччя, розробляє відповідний план дій, прогнозує можливі результати, встановляє тісні контакти з батьками.
Робота з підлітком – це відкрита бесіда, що вимагає стриманості працівника соціально-психологічної служби від іронічних і оціночних висловлювань і, що найголовніше - нерозголошення інформації, отриманої в ході роботи з клієнтом. Другий етап роботи з підлітком спрямований на виявлення мотивації його поведінки і вчинків, а також відкриття особистісних якостей і інтересів. Використовуються тут не тільки діалог з підлітком, але і його тестування, спостереження за поведінкою школяра в колективі, а також бесіди з батьками.
Психологічна робота проводиться в комплексі і розрахована на кілька зустрічей. Кожна зустріч спрямована на досягнення конкретних цілей і у великій мірі залежить від встановлення довірчих і поважних відносин з школярем.
Тільки після збору і обробки всіх даних можна приступати до роботи з підлітком. Якщо говорити про даний вік, то базуватися робота повинна на використанні психологічних ігор та психотренінгу. Для зручності та досягнення кращого ефекту формують групи підлітків в 5-7 чоловік зі схожими проблемами і психологічним типом. Кожне заняття складається з групи вправ, спрямованих на наступні цілі:
1) формування навичок розпізнавання і висловлювання почуттів;
2) пошук позитивного образу власного "Я";
3) оволодіння сприйняттям світу в позитивних оцінках;
4) навчання навичкам аналізу;
5)придбання практичних навичокміжособистісних відносинчерезрозігруванняжиттєвих ситуацій
6) прийняття відповідальності за свої рішення і дії;
7) формування адекватної реакції в життєвих ситуаціях.
Заключні етапи роботи з підлітком повинні обов'язково включати навчання його релаксації, оскільки вміння вчасно і швидко розслабитися допоможе знизити рівень підліткової агресії в конфліктних ситуаціях.
Метавсіхзустрічей-дати підліткамновийдосвід міжособистісного спілкуваннядлянихвколективівновому соціальному статусі.Такимчином,підліткизмогли випробуватирізні способиповедінкилюдиничерезрозігруваннясоціальнихролей,щодозволиловиявити себечерезспонтанністьгриінавчитисякращерозбиратисяу своїх почуттях,висловлювати свою думку,вислуховуватиіповажати думку інших людей,щовсвою чергудопомоглоучням групиризикусоціальноїадаптаціїперейтидоадаптивному поведінці.
Надалі не варто переривати зв'язок з підлітком. Консультація соціального педагога, психолога може виявитися корисною в процесі формування адекватної особистості.
2. Спільно з залученими до співробітництва суб’єктами реалізуються розроблені плани дій, для чого добираються необхідні технології, методи і прийоми роботи. Створюються виховні ситуації, організовується конструктивна взаємодія дитини з людьми у різних сферах його життєдіяльності (побут, пізнання, праця, дозвілля, суспільне життя).
3. Визначаються і аналізуються результати, намічаються шляхи і способи удосконалення, а при необхідності і корекції першочергового плану дій. Найбільш успішні рішення закріпляються у формі традицій. Оформляється система роботи з даною категорією дітей, активізується діяльність з профілактики не адаптації.
.jpg)
.png)
.jpg)
.jpg)
